План приватизації на 2011 — 2013 роки поступив на розгляд Уряду. Голова Госькомімущества Георгій Кузнецов повідомив, що в документі близько 300 об'єктів середньої величини.

Нагадаю, цього року Госькомімущество вже намагалося спільно з МВФ приватизовувати 5 підприємств «другого ешелону». Але заявки від інвесторів не поступили. Пригадаємо також про попередній трилітній план приватизації на 2008 — 2010 роки. Широко анонсований продаж держвласності так і залишився на папері. Чому ж інвестори не приходять? Цікаву думку висловив мені фінансовий аналітик Сергій Чалий:

— У Уряді повинні визначитися, чого саме ми хочемо від приватизації. Адже вочевидь, багато наших середньої величини підприємства нагадують валізу без ручки. І нести важко, і кинути жалко. Треба чітко пояснити, чого ми хочемо, виставляючи їх на продаж. Узяти більше грошей за акції або ж забезпечити модернізацію виробництв.

За словами Чалого, обоє мети важко поєднуються в голові інвестора. Коли для покупки пропонуються заводи, основні потужності яких зношені на 80 — 90 відсотків (а таких у нас немало), то ясно, що вкладати в них доведеться дуже багато. Питання: чи варто брати з інвестора мільярди лише за те, що він отримує пакет проблем? «Може, пора перейти до практики «голландського аукціону»: знижувати стартову ціну зношених, неефективних підприємств, поки не знайдеться покупець? Або ж за прикладом Східної Німеччини брати за погані заводи одну базову», — на цю можливість вказує не лише Сергій Чалий, але і багато інших економічних аналітиків. «Треба розуміти, що якщо інвестиції не прийдуть відразу, то поступлять потім. У вигляді нових верстатів, ліній, технологій. Головне — залучити порядного власника. А не відлякувати його з порогу високою ціною і десятком всіляких умов».

На думку С.Чалого, Госькомімуществу, Уряду було б логічне розбити приватизацію на два рівні. «Перший — це продаж пакетів акцій крупних високоліквідних підприємств. Таких як МАЗ, БЕЛАЗ, «Беларуськалій». Тут завдання отримати по максимуму грошей до бюджету природне і розумне». Другий рівень, вважає Чалий, повинні скласти проблемні середні, невеликі підприємства. «Тут цілі мають бути зовсім іншими. Головне не гроші, а підвищення ефективності виробництва. Тому що якщо «Беларуськалій» може працювати і без допомоги ззовні, то, наприклад, Лідський ливарно-механічний завод без зовнішніх вливань, терміновій модернізації остаточно зачахне».

«Має бути чіткий месседж Уряди, чого воно хоче, виставляючи на приватизацію те або інше підприємство, — підсумовує співбесідник. — На жаль, поки цього не спостерігаємо».

Автор публікації: Віталій ВАСИЛЬЕВ

Книжковий вимір

Зворотний ефект.

Захват–3 etc.

Село буде відроджено. Обов'язково!

Кришталевий стогін