Сайт wikileaks.org, що опублікував секретне листування співробітників держдепартаменту США і небувалий міжнародний скандал, що спровокував, перестав працювати. Вранці в п'ятницю сайт був недоступний для користувачів. Спочатку його позбавили хостингу, грубо кажучи, місця дислокації в інтернеті, а потім ще і заблокували доменне ім'я. Засновники wikileaks спробували протестувати, що, мовляв, американські власті натиснули на постачальників интернет–услуг і тим самим порушили першу поправку Конституції про свободу слова. Білий дім очікувано не став вдаватися до дискусії, де закінчується свобода слова. Втім, потік «зливу» блокування сайту навряд чи зупинить.
Хоча, якщо розібратися, що нового ми взнали від wikileaks? Англійський письменник Грем Грін в розпал «холодної війни» опублікував свій, напевно, найвідоміший роман «Наша людина в Гавані». Фабула така. Скромний продавець пилососів Уормолд несподівано стає резидентом англійської розвідки. Аби якось виправдати грошову винагороду, він починає вигадувати розвіддані. Наприклад, знявши креслення з розібраного пилососа і збільшивши масштаб, він видає їх за загадкові установки, які зводять російські на острові Свободи. Все це приймається на ура в Лондоні.
Під час загальної шпиономании їдка сатира Грема Гріна виявилася до місця, тим більше сам письменник колись працював в розвідці і добре знав, про що писав. У тому числі він детально описує те, як складаються «секретні звіти»: найчастіше інформація для них береться з щоденних газет. Витік wikileaks, по-моєму, лише підтверджує це. Характеристики, які американські дипломати в своїх депешах дають іноземним лідерам, практично точнісінько повторюють те, що пише про Володимира Путіна, Сильвіо Берлуськоні або Хаміде Карзає світовий друк. Що нового ми тут взнали? Та нічого.
Інше питання, як міг статися такий масштабний витік? Наскільки в наше цифрове століття виявляються не захищені навіть секретні документи американського держдепу? Володимир Путін в інтерв'ю Си–ен–ен поділився з американцями своєю конспирологической версією події. За його словами, можливо, кто–то спеціально накачує авторитет wikileaks, зливаючи реальне дипломатичне листування, аби потім публіка прийняла за чисту монету сфабриковану інформацію.
Здається, це все-таки дуже складно, аби бути схожим на правду. Така версія — благодатний матеріал для ще одного шпигунського романа. Проте ми дійсно ще не знаємо про те, які наслідки можуть бути в публікацій wikileaks.org. У Германії вимушений був піти у відставку один з керівників Вільної демократичної партії (він входить в урядову коаліцію разом з ХДС Ангели Меркель), після того, як стало відомо, що він інформував американське посольство про хід формування правлячої коаліції після виборів у ФРН. І це, здається, лише квіточки.
Автор публікації: Ігор КОЛЬЧЕНКО
Білорусь розраховує на збільшення товарообігу з США
Час вирішувати
Білорусь послідовно виступає за нормалізацію стосунків з США
Міжнародний форум суддівського співтовариства пройдет 15-16 квітня в Мінську
Дія Договору СНВ-1 між РФ і США витекла. Нової угоди ще немає