Насправді, думаю, для геополітичної картини, що складається в останні місяці, світу не буде занадто великим допущенням констатувати, що не усе найцікавіше на «світовій шахівниці» відбувається зараз на південному сході колишньої території Української РСР.
Не менше, а можливо, і значиміші для світової економіки і політики події починають зараз відбуватися ще південно-східно.
У одній дуже забавній і цікавій країні, населеній найближчою ріднею таджиків, самоназвание якої, до жаху прихильників Адольфа Алоизича, звучить як «Країна Аріїв» — Арьянам.
Коротше, в Ірані.
…Двома словами про те, що там зараз відбувається. Як відомо, цей світ, його економічна стабільність і глобальний світопорядок в існуючій нині моделі тримається виключно на одній силі, мощі або, як говорять наші англомовні партнери, power. І цей самий power друкує ФРС США.
Але засідка в тому, що, як світ зав'язаний «на долар», так долар(після відміни «золотого стандарту») зав'язаний на супроводжуючі товарні потоки — «потоки» фінансові. Основною резервною валютою так просто не стають. І головним з «товарних потоків», безумовно, являються енергоносії.
І в першу чергу — нафта.
Так от. Є одна — доки підготовлювана, не ув'язнений — російсько-іранська нафтова угода, зрозумілим чином що викликає дещо істеричну «заклопотаність США». Просто тому, що високі договірні сторони обговорюють зараз, згідно з численними «витоками», не просто купівлю Росією 500 тисяч баррелів іранської нафти в день(яка, швидше за все, піде на багатообіцяючі ринки Південно-східної Азії). Вони обговорюють схему, по якій замість «проданої» нафти Іран отримуватиме, вибачте, не різану зелену «кров світової економіки».
Він отримуватиме безпосередньо російські товари і устаткування.
Тобто з обороту випадатимуть 50 мільйонів доларів в добу. І означає, чисте теоретично «сторони»(а точніше, чого вже там, персонально Російська Федерація, бо її, на відміну від Ірану, фіг розбомбиш) будуть цілком в змозі вивести ці безневинні торгові взаємовідносини з «доларової зони».
Так, це доки — тільки «можливість».
Але надра ісламської республіки Іран, на секундочку, за різними оцінками містять до 10% світових запасів нафти. А якщо до цього додати ще і запаси Російської Федерації, то така «можливість» може перетворитися на реальність з тією ж легкістю, з якою ввічливі люди несподівано виникли в Криму.
І можна навіть не сумніватися: до подій, що відбуваються на цій ділянці економіки, дуже уважно приглядається не лише Китай. Так, чи знаєте, — теж іноді буває: чверть віки тому за рахунок обвалення цін на нафту одна могутня наддержава майже до основи зруйнувала іншу, на той момент часу анітрохи не менш могутню. А буває і навпаки.
Ні, зараз такої мети перед Російською Федерацією, безумовно, не коштує. Ми зацікавлені у стабільному світі, тобто як це дивно не прозвучить, в стабільних і економічно сильних США. І крах «доларової зони» на сьогодні часу потрібний нам навіть трохи менше, ніж повсталому Донбасу — бойовики «Правого сектора».
Але інструмент економічного стримування США, погодитеся, — більш ніж гідний.
У господарстві, що називається, згодиться.
Такі ось новини з крайнього південного Сходу.