ТБІЛІСІ, 3 дек - Новини-Грузія. Європейські спостерігачі, чиє завдання полягає в тому, аби стежити за дотриманням умов мирного договору Москви і Тбілісі після п'ятиденної війни серпня 2008 року, сумніваються в своїй корисності. За відсутністю політичних переміщень ситуація залишається в замороженому стані, а перспектива можливого рішення з кожним днем виглядає все віддаленішою.
Les Europeens gardiens du statu quo
Селище Переві гріється під променями незвично теплого листопадового сонця. По крутих кам'янистих стежинах бродять свині, а міцні коні насилу тягнуть в гору важкі колоди. Така картина сільського життя в Грузії у всій своїй банальності. Хоча назвати банальним само розташування села тепер не обернеться мова.
До недавнього часу Переві (1 100 жителів) було єдиним поселенням на грузинській території, яке займали російські війська порушуючи підписаний після конфлікту серпень 2008 року угоди Медведева-Саркозі.
18 жовтня Москва, нарешті, вивела своїх солдатів з розташованого на в'їзді до села блок-поста і перенесла його на декілька сотів метрів назад, на територію Південної Осетії, сепаратистського регіону, який заявив після цієї війни про свою незалежність. Незалежності під «опікою»: якщо ви захочете проїхати туди по мосту, то побачите на посту відразу два прапори, російський і осетинський.
«Переві представляла інтерес для росіян, оскільки забезпечувала для них пряму дорогу з одного військового табору в іншій», - пояснює Джорджіос Папаїоанну. Цей офіцер грецького флоту зараз очолює Місію спостерігачів Європейського Союзу (МНЕС) в Сачхерськом муніципалітеті, розташованому в трьох годинниках їзди від Тбілісі. З 18 жовтня він кожного тижня приїжджає в Переві для оцінки ситуації. Місцевим жителям добре знайомий його блакитний берет.
Ми побоюємося дуже часто ходити в ліс за горіхами
МНЕС (почала роботу з жовтня 2008 року) – це європейська цивільна місія з 300 чоловік, в завдання якої входить перевірка дотримання шести пунктів мирної угоди. Її патрулі контактують з місцевими жителями і властями уздовж всієї адміністративної демаркаційної лінії. Проте, росіяни і осетини забороняють їм її пересікати. Те ж саме стосується і Абхазії. Москва вже розмістила по 3 600 чоловік в обох сепаратистських республіках.
Лола Макасарашвілі запевняє, що жодних інцидентів минулому не відбувалося: «Росіяни ніколи нас не чіпали. Єдиною проблемою були поїздки. Вони постійно перевіряли наші документи». За її словами, після виведення військ жителі села вважають за краще зберігати обережність: «Ми побоюємося дуже часто ходити в ліс за горіхами і ягодами». Ще один місцевий житель Володимир Берідзе висловлює поширену тут думку. «В присутності російських військ була одна гідність: осетини трималися на відстані», - говорить він з пластиковою пляшкою чачі в руці.
У Тбілісі виразили задоволення відносно відходу російських військ, проте не стали перебільшувати значущість події. Виведення військ з Переві – крок у вірному напрямі, але все це не більше відсотка від окупованої території, - вважає заступник міністра закордонних справ Гіга Бокерія. - Ми не будуємо собі ілюзій. Проблему не можна вирішити одним клацанням пальців. Москва довгий час використовувала Переві як козир в переговорах із Заходом. Вперше солдати покинули село в грудні 2008 року, але повернулися туди вже добу опісля.
Відсутність перестрілок з весни 2009 років
Проте, відхід військових не вирішує всіх проблем з поїздками. Осетинські діти приїжджають вчитися в сільську школу, деякі місцеві жителі хотіли б вільно їздити до Південної Осетії, аби побачитися зі своїми близькими або продати фрукти і овочі. Російські солдати перевіряють всіх і інколи відмовляються пропускати вантажі. «Після війни можна було провести максимум 30 кілограмів», - пояснює глава місцевої поліції Василь Бахтурідзе.
З весни 2009 років обстановка уздовж адміністративного кордону сповна спокійна. Всього у 2010 році було зареєстровано 140 пострілів, проте більшість їх їх було зроблено для тренування або просто ради задоволення. «Сьогодні конфлікт знаходиться в замороженому стані, - вважає глава МНЕС, німецький дипломат Хансйорг Хабер (Hansjorg Haber). – Ми стабілізували ситуацію, але в довгостроковій перспективі такої місії буде недостатньо. Потрібна політична стратегія».
Не дивлячись на це, МНЕС, мабуть, залишиться тут на довгі роки. Річ у тому, що регулярні переговори сторін в Женеві так і не привели ні до яких відчутних переміщень. Так, Росія хотіла б виступати в ролі посередника (тобто в тій же якості, що і ЄС), хоча насправді є безпосереднім учасником конфлікту.
Питання біженців також стоїть досить гостро, що особливо актуально в Алхангорськом районі, який під час війни попав в руки південноосетинських ополченців. «Всього з Південної Осетії втекли 30 000 грузин. Ніхто з них не повернувся, - відзначає Хансйорг Хабер. - Час від часу деякі з них вирушають в Алхангорі, аби перевірити свої будинки, але дуже швидко повертаються назад. Для них там недостатньо безпечно».
Раніше цей район переважно населяли грузини, проте після зміни влади вони були вимушені залишити його із-за грабежів і погроз. Близько 5 000 чоловік (при загальному населенні в 7 000) було вимушено шукати притулок в іншій частина Грузії.
Оригінал публікації: Les Europeens gardiens du statu quo
Переклад: ІНОСМІ
Presseurop: Європейські спостерігачі в Грузії відчувають себе даремними
За відсутністю політичних переміщень ситуація залишається в замороженому стані, а перспектива можливого рішення з кожним днем виглядає все віддаленішою.